Профспілка інформує! Добірка актуальних питань з приводу надання відпусток
Головам районних, міських,
сільських, селищних первинних
профспілкових організацій
Вінницька обласна організація профспілки працівників освіти і науки направляє добірку актуальних питань з приводу надання відпусток відповідно до чинного законодавства станом на 08.06.2022 року за матеріалами Бухгалтерія Бюджет № 14 за 2022рік.
Голова обласної
організації Профспілки Сергій ПУГАЧОВ
Обмеження в тривалості щорічної основної відпустки стосується всіх категорій працівників
Незалежно від тривалості щорічної основної відпустки, на яку мають право працівники відповідно до Закону про відпустки та інших спеціальних законів, в період воєнного стану надається лише 24 к. дн. (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136). Це, наприклад, стосується:
працівників з інвалідністю. Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 к. дн., а особам з інвалідністю III групи — 26 к. дн. У період воєнного стану особам з інвалідністю можна надати лише 24 к. дн. щорічної основної відпустки;
осіб віком до 18 років, які відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону про відпустки мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 31 к. дн. Проте в період воєнного стану вони можуть отримати лише 24 к. дн.;
педагогічних та науково-педагогічних працівників, для яких відповідно до Порядку № 346 передбачено відпустку більшої тривалості, однак отримати вони можуть лише 24 к. дн.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Абзац 3 п. 2 Порядку № 346 передбачає надання відпусток педагогічним та науково-педагогічним працівникам закладів освіти у період літніх канікул. Тільки в разі санаторно-курортного лікування щорічна основна відпустка або її частина може надаватися протягом навчального року (абз. 3 п. 2 Порядку № 346). Наразі зміни щодо цього питання не вносились, а отже, формально надати щорічну основну відпустку педагогам можна тільки у період літніх канікул.
Якщо щорічна основна відпустка надається в період воєнного стану, то незалежно від робочого року, за який вона надається (навіть, за минулі робочі роки), максимальна її тривалість може становити тільки 24 календарні дні.
Частина 1 ст. 12 Закону № 2136 не містить умови стосовно робочого року, до якого потрібно застосовувати обмеження в 24 к. дн. щорічної основної відпустки. Ключова вимога — надання відпустки у період воєнного стану.
Якщо особа йде у щорічну основну відпустку в період з набрання чинності Законом № 2136 (з 24.03.2022 р.) до завершення воєнного стану, то незалежно від робочого року, за який надається відпустка, її тривалість не може перевищувати 24 к. дн. На цьому наголошують і фахівці Мінекономіки у роз’ясненні від 23.03.2022 р. (https://ibuhgalter.net/material/1300/25858).
Щорічна основна відпустка може надаватися меншої тривалості, ніж 24 к. дн., головне — не більше. При цьому таку відпустку можна ділити на частини. Щорічна основна відпустка може надаватися меншої тривалості, ніж 24 к. дн., головне — не більше. При цьому таку відпустку можна ділити на частини
Частина 1 ст. 12 Закону № 2136 не зобов’язує використати одразу всі 24 к. дн. щорічної основної відпустки. До того ж продовжує діяти ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки, яка дозволяє ділити щорічну відпустку на частини, але за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 к. дн. Тож поділити щорічну основну відпустку в умовах воєнного стану працівник може. Головне, щоб (1) одна із частин такої відпустки була не менше 14 к. дн.,
(2) загальна тривалість всіх частин відпустки не перевищила
Тривалість щорічної основної відпустки НЕ скоротилася
Якщо працівники мають право на щорічну основну відпустку більшої тривалості, ніж 24 к. дн., то невикористана частина не згорає. Її можна використати так:
після завершення воєнного стану особа може взяти невикористану частину щорічної основної відпустки за відповідний робочий рік, за який уже використала 24 к. дн. відпустки;
взяти компенсацію за невикористану відпустку на умовах, визначених ст. 24 Закону про відпустки, адже ст. 24 Закону про відпустки продовжує діяти в період воєнного стану. Відповідно до цієї статті працівник, фактично використавши 24 к. дн. щорічної відпустки за відповідний робочий рік, має право на компенсацію за невикористані дні таких відпусток. Отже, на компенсацію, як і раніше, мають право працівники:
тривалість щорічної основної відпустки яких становить більше 24 к. дн. (або вони мають право на щорічні додаткові відпустки);
в разі звільнення.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Для усунення невизначеності в цьому питанні змінами пропонується передбачити у ст. 12 Закону № 2136 таке. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше ніж 24 к. дн., то надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після завершення його дії. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної основної
Лише один раз в період воєнного стану працівник може взяти щорічну основну відпустку максимальної тривалості 24 к. дн.
Частина 1 ст. 12 Закону № 2136 обмежила тривалість щорічної основної відпустки до 24 к. дн. Водночас не конкретизовано, за який робочий рік має надаватися відпустка. Отже, в період воєнного стану працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю лише 24 к. дн. прим. 2.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! При цьому не має значення, за який робочий рік (чи робочі роки) надається щорічна основна відпустка — якщо вона припала на воєнний період, то працівник може отримати лише 24 к. дн. (наприклад, це може бути 24 к. дн. щорічної основної відпустки за один робочий рік АБО 14 к. дн. щорічної основної відпустки за попередній робочий рік — 10 к. дн. за поточний робочий рік тощо).
Примітка 2. Якщо працівник ДО 24.03.2022 р. уже використав частину щорічної основної відпустки, то оскільки обмеження тривалості такої відпустки запрацювало тільки після набрання чинності Законом № 2136 (з 24.03.2022 р.), працівник може взяти частину, що лишилася, в період воєнного стану, головне, щоб вона не перевищила 24 к. дн. (водночас к. дн. щорічної основної відпустки, використані до 24.03.2022 р., НЕ рахуються).
ВАЖЛИВО! Закон № 2136 не забороняє використати щорічну основну відпустку тривалістю 24 к. дн. Разом із відпусткою іншого виду, причому загальна тривалість таких відпусток може перевищити 24 к. дн. Наприклад:
- 24 к. дн. щорічної основної відпустки + 10 к. дн. відпустки «на дітей» = 34 к. дн;
- 24 к. дн. щорічної основної відпустки + 7 к. дн. щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день = 31 к. дн. тощо.
Працівнику була надана щорічна основна відпустка тривалістю 30 к. дн. з 14.03.2022 р. по 12.04.2022 р. Однак з 29.03.2022 р. по 07.04.2022 р. (10 к. дн.) він хворів. Як бути з частиною відпустки, яка припала на період хвороби
Відпустка була надана до 24.03.2022 р., тому цілком правомірно її тривалість може перевищити 24 к. дн. Якби працівник не захворів, то продовжив перебувати у відпустці до її завершення.
У разі хвороби працівника, яка припала на відпустку згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки невикористану частину відпустки:
автоматично надають після завершення тимчасової непрацездатності працівника (відпустку подовжують); або
за згодою сторін, тобто коли працівник саме це попросив у своїй заяві, переносять на інший період (ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки, лист Мінсоцполітики від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15 // .
Проте продовження/перенесення відпустки відбуватиметься вже після набрання чинності Законом № 2136, тобто діятиме обмеження стосовно надання відпустки тривалістю 24 к. дн. Отже, якщо:
відпустку надають після завершення хвороби, то обмеження в 24 к. дн. не діє, адже з початку відпустка надавалася до набрання чинності Законом № 2136 і лише хвороба завадила відпустці. Тому маємо справу із продовженням відпустки, яка розпочалася до 24.03.2022 р. Отже, її можна продовжити на 10 к. дн., щоб працівник догуляв всі 30 к. дн. відпустки;
відпустку переносять на інший період. Тут ситуація неоднозначна попри те, що йдеться про перенесення відпустки, яка розпочалася до 24.03.2022 р. Оскільки частина невикористаної у зв’язку з хворобою відпустки надаватиметься в інший період, то в такому разі доцільно надати частину відпустки, яка в сумі не перевищить 24 к. дн. (24 к. дн. – (30 к. дн. – 10 к. дн.) = 4 к. дн.), а решту днів відпустки (10 к. дн. – 4 к. дн. = 6 к. дн.) можна за заявою працівника перенести на період після завершення воєнного стану або виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Працівнику була надана щорічна основна відпустка тривалістю 11 к. дн. з 15.03.2022 р. по 25.03.2022 р. за минулий робочий рік. За поточний робочий рік працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 к. дн. На щорічну основну відпустку якої тривалості в нього лишилося право в період воєнного стану?
Відпустка тривалістю 11 к. дн. була розпочата ДО набрання чинності Законом № 2136, тобто обмеження у використанні 24 к. дн. щорічної основної відпустки на той момент ще не діяло. Однак така відпустка зачепила період, коли почало діяти таке обмеження (24 та 25 березня). Проте, на нашу думку, це не вплинуло на право взяти щорічну основну відпустку тривалістю 24 к. дн. в період воєнного стану.
Якщо читати буквально ч. 1 ст. 12 Закону № 2136, то в ній ідеться про обмеження в разі надання щорічної основної відпустки. У нашому випадку перша відпустка була надана ДО 24.03.2022 р., тож попри те, що вона зачепила період після набрання чинності Законом № 2136, такі дні не враховуються до максимально дозволених 24 к. дн. відпустки. А от наступного разу, коли працівнику надаватиметься відпустка вже після 24.03.2022 р. і в період дії воєнного стану, застосовувати обмеження в 24 к. дн. потрібно.