4 червня — День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України
Ось уже майже десять років росія вбиває українців. Біль за кожним втраченим життям не втамують жодні слова втіхи. Втрачати співгромадян — важко. Але найстрашніше те, що держава-терорист, росія, забирає життя у тих, хто навіть не встиг його сповна почати — в дітей.
Ворожі ракети й снаряди, свідомо націлені проти мирного населення, відбирають у нас майбутнє. Сотні маленьких українців мали змінити цей світ: хтось мав стати лікарем, хтось із них мріяв підкорити Еверест, а хтось з заздрістю дивився на маму — водія тролейбуса.
Їх передчасно обірвані життя — наш вічний біль. Їх непрожиті долі — вічна мука їх рідних та близьких.
Ми маємо памʼятати кожного і кожну з 484 маленьких жертв агресії рф. Але найстрашніше те, що ця цифра, ймовірно, не остаточна — досі немає даних з усіх тимчасово окупованих ворогом територій. Вже сьогодні відомо про щонайменше 389 зниклих безвісти дітей. Перспектива дізнатись правду — лякає.
Ми вічно памʼятатимемо усіх, а особливо — маленьких українців, життя яких передчасно обірвала росія.
Маємо зробити усе, аби зупинити ворога, вигнати його геть з нашої землі й гідно вшанувати памʼять кожного і кожної, чиє життя, на жаль, уже не повернути.
Вічна памʼять дітям, загиблим в наслідок збройної агресії рф проти України.
